Вступний урок-екскурсія, як правило, багатотем­ний, Він передує вивченню розділу. Основна його мета полягає в тому, щоб школярі здобули чуттєвий досвід, який слугуватиме основою для оволодіння системою знань під час вивчення окремих тем і розділу в цілому. Особливостями такого уроку є те, що діти на ньому засвоюють фактичний матеріал, а процеси пізнання за своєю суттю є першим етапом процесу формування уявлення чи поняття, тобто відчуттям і сприйманням ознак, властивостей конкретних предметів і явищ, ви­димих зв'язків між ними, які охоплюються тим чи іншим уявленням, поняттям відповідних тем розділу.

За дидактичною суттю — це урок засвоєння но­вих знань, умінь і навичок. Макроструктура його ут­ворена такими етапами:

І. Організація класу.

ІІ. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.

III. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.

IV. Підсу­мок уроку.

V. Домашнє завдання.

Під час підготовки до уроку насамперед визнача­ються об'єкти, за якими проводитимуться спостере­ження та зміст цих спостережень.

Чим і як вони виз­начаються?

По-перше, змістом тем розділу, якому передує урок-екскурсія. З цією метою складається логічна схема основних елементів знань, які засвоюватимуться молод­шими школярами в розділі. Вони вказують на ті об'єк­ти, які ними охоплюються і за якими діти спостеріга­тимуть.  Зміст понять зорієнтовує вчителя на ті сторони пред­метів (ознаки, властивості, зв'язки), які безпосередньо повинні сприйматися учнями на уроці-екскурсії.

По-друге, спостереження визначаються конкрет­ними об'єктами, які є на місці екскурсії. У першу чергу враховуються ті, про які йдеться у текстах підручника. Якщо вони зустрічаються в тому місці, де відбувається екскурсія, то обов'язково стають об'єктами вивчення. І, навпа­ки, якщо такі предмети чи явища відсутні, то про них не згадується на екскурсії.

Після проведеної роботи вчитель формулює нав­чальні, розвивальні і виховні цілі уроку-екскурсії. Роз­робляє конкретні завдання за кожною логічно завер­шеною частиною змісту, добирає найбільш ефективні методи для їх виконання та способи орга­нізації навчально-пізнавальної діяльності школярів (індивідуальні, групові, фронтальні).

Необхідні природні об'єкти, якщо вони відомі уч­ням, цілеспрямовано відшукуються і називаються ними самостійно. Якщо нові — їх показує і називає вчитель, а учні запам'ятовують. Однак уміння тільки називати предмет чи явище недостатньо. Дітям необхідно знати і вміти знаходити ті частини та ознаки, в яких виявля­ються певні функції об'єктів, над якими проводити­муться спостереження. Вони, як і самі об'єкти, називаються і показуються вчителем або учнями.

Щоб виконати завдання, школярі повинні воло­діти певним способом діяльності. Якщо це — новий для них спосіб, учитель називає дії, показує їх, а діти повторюють і виконують за зразком. Міра самостій­ності школярів залежить від оволодіння ними даною діяльністю, тобто визначається рівнем сформованості уміння його виконувати. У зв'язку з цим змінюється і спосіб керівництва виконанням завдань: 1. Дітям пропонується інструкція (поширена або стисла) ви­конання способу діяльності. Вона може бути усною у процесі фронтальної роботи або письмовою — у процесі індивідуальної і групової. 2. Фронтально ак­туалізуються знання про спосіб діяльності, а вико­нання його відбувається групами або індивідуально. 3. Завдання виконується самостійно (індивідуально або групами) з різною мірою опосередкованої допо­моги учителя, а знання про спосіб діяльності актуа­лізуються у процесі роботи, з метою корегування, як­що допускаються помилки, а також під час підбиття підсумків для доведення правильності отриманого результату чи виправлення помилок.

Учитель має подбати про способи фіксування ре­зультатів виконаних завдань. За враженнями від екскурсії школярі виконують малюнки, складають усні оповідання, виготовляють роздатковий матеріал.

На вступному уроці-екскурсії не формуються поняття, а сприйма­ються конкретні об'єкти, засвоюються елементарні уявлення про них, які будуть основою для оволодін­ня школярами поняттями. Терміни, якими позначаються поняття, використовуються, але на їх суті увага не акцентується.

Поточний урок-екскурсія є однотемним. За дидактичною суттю — це ком­бінований урок, тобто в його межах реалізуються всі етапи цілісного процесу навчання з оволодіння школярами власне предметним змістом те­ми, яка містить декілька взаємопідпорядкованих еле­ментів знань.

Метою поточного уроку-екскурсії є формування в учнів уявлень чи понять про об'єкти і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності, які передбачені змістом теми, а також засвоєння школярами тих предметних, розумових і організаційних умінь, що об'єктивно можна і необхідно сформувати в даній темі.

Специфіка поточного однотемного уроку-екс­курсії зумовлена тим, що засвоєння кожного елемен­та знань розпочинається з безпосереднього сприй­мання реальних об'єктів природи в умовах їх існування. Предмети і явища конкретизують мікрос­труктуру уроку.

Підсумковий урок-екскурсія завжди буває багато­темним. Він проводиться після вивчення розділу і цілого курсу навчального предмета. Основна мета да­ного виду уроку-екскурсії — конкретизувати, розши­рити, поглибити, уточнити знання, вміння і навички, якими учні оволоділи у процесі вивчення розділу.

Особливість цього уроку полягає в тому, що діти застосовують вже засвоєні на попередніх уроках знан­ня, вміння і навички під час безпосередніх спостере­жень у природі або спостережень у процесі виконання практичних робіт. Засвоєні поняття на цьому уроці актуалізуються і викорис­товуються для розпізнавання конкретних об'єктів та проведення спостережень за ними. Зміст спостережень різноманітний, оскільки вони передбачають конкрети­зацію понять, виявлення відомих зв'язків між явищами і предметами природи, а також встановлення нових залежностей між ними.

На таких уроках самостійність школярів зростає. Фронтальна робота, як правило, здійснюється тільки під час актуалізації опорних знань і вмінь, необхідних для виконання завдань та обговорення їх результатів.

Дидактична структура підсумкового уроку-екс­курсії включає такі етапи:

І. Організація класу.

II. Постановка мети і завдань уроку. Загальна моти­вація.

III. Систематизація і застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

IV. Підсумок уроку.

Під час підготовки до уроку вчитель складає логічну схему його змісту.

На відміну від логічної схеми змісту вступного уроку-екскурсії, у схемі змісту підсумково­го відображаються суттєві ознаки об'єктів чи їх груп. За­гальний зміст схеми зіставляється з реальними об'єк­тами, які є на місці екскурсії, внаслідок цього він конкретизується та уточнюється. На цій основі бу­дується система завдань, успішність виконання яких залежить від вибору найефективніших способів орга­нізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та способів управління нею.

На відміну від вступного, на підсумковому уроці-екскурсії не є обов'язковим ви­конання всіх завдань кожним учнем. Школярі (індивідуально або групами) можуть виконувати різні спостереження. Однак, обгово­рення результатів виконання завдань здійснюється усім класом. Розподіл завдань відбувається з ураху­ванням рівня оволодіння школярами знаннями та вміннями у процесі вивчення розділу, їхніх пізна­вальних інтересів, індивідуальних особливостей і впо­добань.

Актуалізація найбільш загальних опорних понять, способів діяльності і пос­лідовності спостереження організовується за допомогою бесіди.

Спостереження за об'єктами природи найдо­цільніше організувати фронтально. Результати їх необхідно порівняти з результатами попередньої екскурсії. Внаслідок цього виявляються зміни, які відбулися за певний період. Порівняння здійснюється окремо стосов­но кожного об'єкта. Необхідно обов’язково актуалізувати ті знання, з якими здійснюється порів­няння. (пригадування, як бу­ло минулої екскурсії).

Якщо діти не зможуть відповісти самос­тійно, вчитель надає їм допомогу у формі системи спонукальних запитань.

Прийомами організації  діяльності можуть бути: бесіда у поєднанні з грою, загадками, описами і т.п.

Під час складання завдань учитель ураховує рівень підготовки дітей, уміння самостійно працювати. Так, для дітей із середніми і слабкими знаннями картки розробля­ються з урахуванням складності завдань і кількості об'єктів, за якими проводяться спостереження, та змісту вказівок щодо їх виконання.

Під час виконання завдань учитель допомагає дітям, контролює кожну групу. Після завершення роботи прово­диться бесіда з усім класом. Звітує кожна група, а інші діти спостерігають, доповнюють їхні відповіді, роблять виснов­ки.

За програмою «Фізика. Астрономія» для 7 класу передбачено обов’язкових 2 години на проведення екскурсій.

Література

1. Фізика. Астрономія. 7-12 класи. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. Ірпінь. 2005

2. В.Д.Шарко. Сучасний урок фізики. Київ. 2005.

3. В.Д.Шарко. Навчальна практика з фізики. Київ. 2006

4. Л.О.Клименко. Краєзнавча спадщина у вивчені природничих наук. Миколаїв. 2006.

5. А.В.Сергеев. Наблюдения учащихся при изучении физики на второй ступени обучения. К. «Радянська школа» 1988.

6. П.М. Воловик. Вивчення світлових явищ у 7 класі.  Київ «Радянська школа». 1988.

7. О.Онищук, Е.Матюх. Збірник задач-запитань «Фізика навколо нас». Київ 2000.

8. Т.С.Щербина. Збірник задач-запитань «Чому?», або головне питання пізнання».

9. Науково-методичний журнал «Початкова школа».№11,№12.1998р. «Урок-екскурсія. Методика його організації і проведення». Тетяна Байбара.

10. Газета «Краєзнавство. Географія. Туризм» №20(361) травень 2004. Краєзнавчий принцип у вивченні географії. Наталя Шипко.