Природа – це казка, яку треба читати серцем.

Все лихе у серці людини мало б, здається

 зникнути  в спілкуванні з природою –

цим безпосереднім джерелом краси і добра.

 В умовах індивідуалізації та диференціації процесу навчання надзвичайно важливо, щоб дитина одночасно бачила, слухала, переживала і думала. Саме тоді у свідомості формується те, що в психології називається емоційною пам’яттю, без якої не може бути й мови про повноцінний розумовий розвиток у дитинстві.

Діти є носіями повнокровної української культури, її майбутнього, особливо ті, які в новій державі тільки починають новий шлях до самопізнання, роз­кутості мислення, відчувають особливу відпові­дальність за долю України. Робота, яка проводиться під час ек­скурсій, є найбільш ефектив­ною формою виховання свідомого громадянина, патріота, людини, не байдужої до проблем сьогодення. Поняття, що засвоюються школярами на прикладі свого краю, є найбільш переконливими, легко запам’ятовуються. Зв'язок з найближчим оточенням надає практичної спрямованості навчанню; у дітей виробляються навички поводження в природі, спостережливість, з’являється інтерес до екологічних та народногосподарських проблем, що дає можливість школярам не тільки здобути певні знання, але сприяє й розвитку почуття співпричетності до долі рідного краю та громадській активності.

Екскурсії в природу — це форма організації навчально-виховної роботи з учнями, яка дає змогу безпосередньо спостерігати й ви­вчати предмети, процеси і явища природи, побачити те, чого не можна показати у фізич­ному кабінеті.

Ознайомлення з фізичними явищами, що відбуваються у природі, дає змогу навчити школярів переносити отримані знання, уміння та навички у нові умови, сприяє міцності й дієвості знань із фізики, а отже, і досягненню більш високого рівня навчання. Спостережен­ня явищ у природних умовах переконують учнів у пізнаванності світу, спри­яють встановленню міжпредметних зв'язків.

Особливе місце в системі знань з фізики посідають комплексні екскурсії в природу. Під час таких екскурсій діти можуть одночасно побачити явища або процеси, що відбуваються у природних умовах і є предметом вивчення фізики, біології, хімії, географії.

Екскурсії у природу дають змогу вчителеві фізики створити оптимальні умови для здійснення екологічного виховання школярів у процесі вивчення основ фізики й відкривають можливості для стимулювання їхніх інтересів до проблем охорони природи: спостереження позитивних і негативних змін у природі та виявлення причин нерозумної діяльності людини, а також діяльності, спрямованої на охорону природи, переконують учнів у необхід­ності дбайливого ставлення до неї й можливості відповідного поводження людини.

Значення екскурсій у процесі вивчення природничих дисциплін полягає ще й у тому, що вони мають значний потенціал для розширення політех­нічного світогляду учнів, їхнього загальнокультурного розвитку, естетично­го та морального виховання.

Одним із найбільш поширених видів екскурсій є короткочасний вихід у природу, розрахований на урок (або частину уроку). На таких заняттях в учнів розвиваються вміння спостерігати явища, які відбуваються в навко­лишньому середовищі, розкривати їх фізичну сутність. Під час екскурсії учень має змогу знайти підтвердження засвоєним у класі теоретичним по­ложенням, порівняти результати демонстраційних і фронтальних експери­ментів із перебігом явищ у природі. Використання приладів при цьому сприяє набуттю умінь і навичок застосовувати їх в умовах, близьких до при­родних. Однак під час організації такого заняття вчитель має враховувати, що передбачені для вивчення явища і закономірності у природі тісно взаємопов'язані, а це означає, що під час їх досліджень учень повинен навчитися визначати головне і зосереджувати свою увагу на його вивченні. Велике значення в організації екскурсій має вибір об'єкта вивчення. Він пов'язаний з додержанням окремих вимог. До їх числа входять вимоги до відбору завдань для спостереження, котрі включають добір видів завдань, які підлягають виконанню, а також контрольні завдання для перевірки якості виконаної роботи.

Екскурсії можуть мати пасивний і активний характер. У першому варіан­ті вони передбачатимуть тільки спостереження з метою вивчення явища, у другому — виконання певних вимірювань з метою дослідження перебігу процесів. До екскурсій, що плануються наприкінці року (після вивчення курсу фізики) доцільно включити практичні завдання. При цьому ефективність заходів значно підвищиться, якщо зав­дання матимуть індивідуальний або груповий характер.

 Психологічні аспекти спостереження як виду діяльності учнів

 Звіти про виконання завдань із необхідними розрахунками учні повинні підготувати після екскурсії. Їх презентацію й захист доцільно провести на­ступного дня. Під час оцінювання діяльності учнів слід враховувати:

-                   якість виконання завдань — повноту висвітлення теми, правиль­ність розрахунків і висновків, обсяг виконаної роботи;   

- доповідь про результати спостережень, зміст і форму звітної документації;  

-         обґрунтованість відповідей на запитання під час захисту;

-         поведінку під час проведення екскурсії (за бажанням учителя).

Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприйняття краси природи, до якого вони постійно спонукаються, відчуття її гармонії, доціль­ності, на яких загострюється їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. Під час виконання спільних завдань школярі вчаться спілкуватися між собою, поводитися один з одним та у навколишньому світі.

Головним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за предметами і явищами природи та видимими взаємозв'язками й залежностями між ними.

Класифікація екскурсій за ознаками

Методика проведення екскурсій потребує від учителя здійснення трьох етапів:

Розробка методики проведення уроків-екскурсій здій­снюється на основі загальних дидактичних законо­мірностей, якими керується вчитель під час підготов­ки будь-якого типу уроку, але з урахуванням особливостей кожного із зазначених видів.

Ця робота здій­снюється у такій послідовності:

1. Визначення теми уроку-екскурсії за програмою.

2. Визначення його виду.

3. Складання логічної схеми змісту уроку-екскурсії за підручником.

4. Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які знаходяться на місці екскурсії (вчитель заздалегідь добре вивчає маршрут і місце уроку-екс­курсії).

5. Визначення навчальної, розвивальної і виховної цілей даного уроку.

6. Розробка методики проведення уроку-екскурсії.

7. Підготовка школярів до нього.

8. Добір необхідного обладнання.