Головна » Статті » Мої статті

Інформаційна компетентність

Інформатична компетентність: сутність, структура та становлення

У сучасному суспільстві, яке стрімко змінюється в різних сферах життя: політичній, економічній, науковій і культурно-мистецькій, — поряд з вихованням освіченої особистості особливого значення набуває формування вмінь людини самостійно мислити, здобувати знання, працювати з різними джерелами інформації, висувати нестандартні ідеї та прогнозувати, виявляти творчий підхід у будь-якій діяльності. Тому перед педагогічним колективом школи стоїть завдання виховувати компетентного випускника, здатного використовувати набуті знання в житті. Для розв’язання цього завдання у сучасній освіті використовують компетентнісний підхід. Він не є чимось новим, а гармонійно поєднує традиційні підходи до викладання, головним завданням якого є формування стійких знань, умінь та навичок, організація особистісно орієнтованого навчання, метою якого є створення умов для розвитку та самореалізації кожного учня. З використанням у системі шкільної освіти компетентнісного підходу з’являється можливість якісної підготовки випускника до життя в інформаційному суспільстві. Успішний випускник повинен бути наділеним такими вміннями та навичками: гнучкість, мобільність, уміння критично мислити, використовувати знання для розв’язування проблем, робити вибір, здобувати інформацію з різних джерел, творчо мислити, приймати рішення, нести за них відповідальність, постійно працювати над собою, комунікативність, уміння працювати в команді, цілеспрямовано використовувати свій потенціал для самореалізації, виходити з конфліктних ситуацій, запобігати їм.

У педагогічній літературі немає єдиної думки щодо означення поняття компетентності. Поняття "компетентність” багатогранне і багатокомпонентне, тому різні автори, підкреслюючи його сутнісні характеристики, в означеннях цього терміну використовують такі ключові слова і словосполучення:

·        якість або сукупність якостей особистості [14, 18];

·        здатність щось робити добре, ефективно [2, 7];

·        знання, уміння, навички [10, 18];

·        досвід діяльності [18];

·        уміння вирішувати проблеми [5];

·        відповідність до вимог [2, 7];

·        особисте ставлення до предмету і результату діяльності [18];

·        охоплює мотивацію, здатності, досвід [4];

·        способи мислення, способи дій [10];

·        особливий тип організації предметно-специфічних знань [15, 17];

Зокрема, Дж. Равен під компетентністю розуміє специфічну здатність, необхідну для ефективного виконання конкретної дії в конкретній предметній галузі і включає вузькоспеціальні знання, предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії. У структурі компетентності він виділяє чотири компоненти: когнітивний, афективний, вольовий, навички і досвід[10].

Російські дослідники (В.А. Болотов, А.В. Хуторський, В.В. Сєріков, І.А. Зимня, та ін.) до структури поняття компетентності включають складові: мотиваційну (готовність до прояву компетентності), когнітивну (володіння знаннями); діяльнісну (сформованість  способів  діяльності,  технологічної  письменності);  аксіологічну (освоєння цінностей, ціннісне ставлення до професійної діяльності і особистого зростання).

На думку експертів "DeSeCo”, до внутрішньої структури компетентності входять знання, пізнавальні  і практичні уміння і навички, ставлення, емоції, цінності та етичні норми, мотивація [9, с. 22].

В стратегії модернізації загальної освіти Росії відмічається, що компетентність включає досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у формі її результатів – знань; досвід здійснення відомих способів діяльності – у формі умінь діяти за зразком; досвід творчої діяльності – у формі умінь приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях; досвід здійснення емоційно-ціннісних ставлень – у формі особистісних орієнтацій.

Ю.Г. Татур в структурі компетентності виділяє п’ять аспектів: мотиваційний, когнітивний, поведінковий, ціннісно-смисловий, емоційно-вольову регуляцію процесу і результату прояву.

Н.Х.       Насирова   до складу   інформаційної компетентності включає: мотивацію, потребу  та  інтерес  до  отримання  знань,  умінь  і  навичок  у  галузі  технічних, програмних  засобів  та  інформації;  сукупність  знань,  які  відображають систему сучасного  інформаційного суспільства та складають інформативну основу пошукової пізнавальної діяльності; способи і дії, які визначають операціональну основу  пошукової  діяльності;  досвід  пошукової  діяльності  у  сфері програмного забезпечення і технічних ресурсів; досвід відношень "людина-комп’ютер” [8, с.10].

Окремі   дослідники інформаційну компетентність розглядають як складову професійної компетентності, інші – поняття інформаційної компетентності пов’язують з поняттям "культура” і розглядають його у взаємозв’язку з поняттями "інформаційна грамотність”, "інформаційна культура”, що характеризують рівень розвитку особистості. Так, Б.С. Гершунський основою професійної компетентності називає  грамотність  і  освіченість,  з  іншого  боку,  професійна  компетентність є основою становлення культури і менталітету, тобто в структурному ланцюжку результативності освіти виділяє наступні ступені: "грамотність”, "освіченість”, "компетентність”, "культура”, "менталітет” [ 6,с.66].

С.А. Раков до складу ІКТ-компетентності включає такі складові: методологічну – усвідомлення комп’ютера як основи інтелектуального технологічного оточуючого середовища, усвідомлення можливостей та обмежень застосування засобів ІКТ для розв’язування соціально й індивідуально значущих задач сьогодні й у майбутньому; дослідницьку  –  усвідомлення  комп’ютера  як  універсального  технічного  засобу автоматизації  дослідження;  володіння  засобами  ІКТ  та  методами  застосувань  і наукових досліджень у різних галузях знань; модельну – усвідомлення комп’ютера як універсального засобу інформаційного моделювання; опанування професійними пакетами комп’ютерного моделювання для різних освітніх галузей та навчальних предметів; алгоритмічну – усвідомлення комп’ютера як універсального виконавця алгоритмів і як універсального засобу конструювання     алгоритмів;         володіння базовими поняттями    теорії алгоритмів, володіння сучасними засобами конструювання алгоритмів; технологічну     –усвідомлення комп’ютера як універсального  автоматизованого  робочого  місця  (АРМ) для будь-якої професії; володіння сучасними засобами ІКТ для розв’язування практичних задач [11, с. 36].

Н.В. Баловсяк вважає, що  інформаційна компетентність майбутнього фахівця незалежно від змісту виконуваної ним професійної діяльності повинна визначати здатності  та  знання  фахівця  стосовно  роботи  з  інформацією  та  комп’ютерними технологіями. На думку Н.В. Баловсяк [3] інформаційна компетентність включає три  компоненти:  інформаційну (здатність ефективної роботи з інформацією у всіх формах         її       представлення);  комп’ютерну або комп’ютерно-технологічну (що визначає уміння та навички щодо роботи з сучасними комп’ютерними засобами та програмним         забезпеченням); процесуально-діяльнісну (яка визначає здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп’ютерних технологій до роботи з інформацією та розв’язання різноманітних задач). Дану сукупність компонент Н.В. Баловсяк доповнює особистісними якостями майбутнього фахівця, які виражають здатність спеціаліста до успішного здійснення професійної діяльності, зокрема, здатність до рефлексії, самоусвідомлення власної діяльності, комунікативні здібності, здатність до самоорганізації та організації інших людей, можливості швидкої мобілізації та зміни характеру виконуваної діяльності.

Проведений аналіз понять компетентності та інформаційної компетентності дозволяє зробити висновки:

по-перше, інформаційна компетентність може розглядатися як якість особистості, що включає сукупність знань, умінь і навичок виконання різних видів інформаційної діяльності і ціннісне ставлення до цієї діяльності, при цьому під інформаційною діяльністю розуміють сукупність процесів збору, аналізу, перетворення, зберігання, пошуку і розповсюдження інформації;

по-друге, інформаційна компетентність безпосередньо пов’язана із сферою професійної діяльності;

по-третє, інформаційна компетентність може розглядатися в трьох аспектах: у складі ключових компетенцій;  як складова професійної компетентності фахівця; як етап у становленні його професійної або інформаційної культури.

Аспекти трактування поняття інформаційної компетентності, що зустрічаються в педагогічних дослідженнях відображено на рис. 1.

До числа значущих ознак відносять знання інформатики як предмету, використання комп'ютера як необхідного технічного засобу, активну соціальну позицію і мотивацію суб'єктів освітнього простору, сукупність знань, умінь і навичок щодо пошуку, аналізу і використовуванню інформації, даних і знань, ціннісне ставлення до інформаційної діяльності, наявність актуальної освітньої або професійної задачі, в якій актуалізується і формується інформаційна компетентність.

Характеризуючи сутнісні ознаки компетентності людини, слід мати на увазі, що вони постійно змінюються (із зміною світу, із зміною вимог до особи); орієнтовані на майбутнє (виявляються в можливостях організувати свою освіту, спираючись на власні здібності, з урахуванням вимог майбутнього); мають діяльнісний характер узагальнених умінь у поєднанні з предметними уміннями і знаннями в конкретних галузях (ситуаціях); виявляються в умінні здійснювати вибір, виходячи з адекватної оцінки себе в конкретній ситуації; пов'язані з мотивацією на неперервну самоосвітню діяльність.

Інформатична компетентність – це інтегративне утворення особистості, яке інтегрує знання, про основні методи інформатики та інформаційних технологій, уміння використовувати наявні знання для розв’язання прикладних задач, навички використання комп’ютера і технологій зв’язку, здатності представляти повідомлення і дані у зрозумілій для усіх формі і виявляється у прагненні, здатності і готовності до ефективного застосування сучасних засобів інформаційних та комп’ютерних технологій для розв’язання завдань у професійній діяльності і повсякденному житті, усвідомлюючи при цьому значущість предмету і результату діяльності.

Внутрішня структура інформатичної компетентності містить мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, ціннісно-рефлексивний, емоційно-вольовий компоненти і наведена на рис.2. Виділені компоненти існують не ізольовано один від одного, вони тісно взаємопов’язані між собою. Охарактеризуємо зміст кожного з виділених компонентів.

Мотиваційний компонент відбиває ставлення учня до інформаційної діяльності, виражене в цільових установках. До складу мотиваційного компоненту входить потреба  у  створенні  інформаційних  продуктів;  прагнення  до  творчої  обробки інформації і створення інформаційних моделей з використанням комп’ютерних технологій; інтерес до інформаційної діяльності; пізнавальні, професійні і творчі мотиви, які впливають на цілепокладання в процесі інформаційної діяльності. Потреба визначає мотив (мотиви) як предмет, який відповідає даній потребі, тобто виступає як засіб її задоволення, організує і певним чином спрямовує поведінку. Мотив визначає ціль або деяку множину цілей, на яку в даний момент спрямована поведінка. Кожна з потреб (матеріальна, соціальна, духовна) може бути реалізована в багатьох мотивах (задоволена за допомогою різних предметів), а кожний мотив (пізнавальний, професійний, творчий) може бути задоволений різною сукупністю взаємозв’язаних послідовно досягнутих цілей (індивідуальна спрямованість, навчальна успішність, особистісний розвиток, усвідомлення соціальної престижності, самостійність, прагнення до саморозвитку). В свою чергу поведінка, спрямована на задоволення потреби, розділяється на окремі види діяльностей, що відповідають окремим мотивам, а кожний вид діяльності – на низку дій, відповідних специфічним цілям.

Мотиваційна функція поділяється на цілепокладання і смислоутворення.

 Функція цілепокладання пов’язана із спонукальним змістом свідомості, який сприймається як безпосередньо очікуваний результат його діяльності. Ціль є основним об’єктом уваги, займає короткострокову і оперативну пам'ять і з нею пов’язані мислительний процес і більша частина емоційних переживань, що розгортаються у даний момент часу. Функція смислоутворення пов’язана з довгостроковою пам’яттю людини, і емоційні переживання не мають суттєвого впливу на мислительний процес. В рамках даного дослідження основна увага приділена духовним потребам мотиваційної сфери учня таким як, пізнавальна, творча і професійна мотивація.

Пізнавальна мотивація (спрямованість) особистості тісно пов’язана з індивідуальною спрямованістю пізнавальної діяльності і потребою досягнень у цій сфері. Творча спрямованість    реалізується    у    прагненні    до    самостійності    і    саморозвитку(самовдосконаленню), професійна – в особистісному розвитку і встановленні (визначенні) соціального статусу. Таким чином, в мотиваційній сфері особистості учня явно виділяються частинні цілі, обумовлені названими вище мотивами: самостійність, визнання оточуючих, соціальна значущість майбутньої професійної діяльності, особистісний розвиток та ін. Ці частинні цілі мають єдину спрямованість – теоретичну і практичну діяльність. Реалізація названих цілей в процесі навчання активізує розвиток інших складових інформатичної компетентності особистості. Когнітивний       компонент включає знання теоретичного (декларативного)      і технологічного   (процедурного) характеру:  сукупність знань, що   відображають систему сучасного інформаційного суспільства; знання, які складають інформативну основу пошукової пізнавальної діяльності; теоретичні знання про основні поняття та методи інформатики як наукової дисципліни; знання інформаційних технологій, їх можливостей  для  розв’язання  задач  у галузі економіки;  проявляти  креативність, гнучкість, критичність, системність, мобільність,     оперативність мислення        в ситуаціях пошуку та перетворення необхідних даних.

Когнітивний компонент відбиває процеси обробки даних на основі мислительних операцій аналізу повідомлень, які поступили на обробку, формалізації, порівняння, узагальнення, синтезу з наявними базами знань, розробки варіантів використання інформації і прогнозування наслідків реалізації розв’язку проблемної ситуації, генерування і прогнозування використання нової інформації і взаємодії її з наявними базами знань, організації зберігання її в пам’яті.

Діяльнісний компонент включає досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у формі його результатів – знань у галузі інформатики; досвід здійснення відомих способів діяльності у формі умінь діяти за зразком; досвід творчої діяльності у формі умінь приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях; досвід здійснення емоційно-ціннісних ставлень у формі особистісних орієнтацій; уміння працювати з апаратним  та  програмним  забезпеченням  на  рівні  кваліфікованого  користувача; уміння спілкуватися з використанням інформаційних засобів і технологій; уміння орієнтуватися в інформаційному середовищі.

Діяльнісний компонент ґрунтується на загальних прийомах і способах інтелектуальної діяльності (аналізу, синтезу, порівнянні, абстрагуванні, узагальненні, конкретизації), загальних і специфічних (опосередкованих комп’ютером) уміннях роботи з даними, які у своїй сукупності складають інформаційні уміння.

Сформованість         інформаційних умінь  учня дозволяє пояснювати причини обмеженості  доступу  до  комп’ютерних  систем  і  переваги  різних комп’ютерних систем  при  пошуку,  використанні  і  створенні  даних; аналізувати  інформацію  і ситуації, обумовлені використанням комп’ютера; визначати можливість розв’язання прикладної задачі за допомогою комп’ютера; використовувати засоби комп’ютерних комунікацій для пошуку інформації і розв’язання різноманітних практичних задач. Ціннісно-рефлексивний компонент включає сукупність особисто значущих і цінних прагнень, ідеалів, переконань, поглядів, ставлень до продукту і предмету діяльності у сфері інформаційних процесів і відношень; розуміння інформатичної компетентності як однієї з провідних професійних і соціальних цінностей; адекватна самооцінка        власних можливостей у використанні інформаційних технологій, інформаційних ресурсів,  упевненість  у їх виборі та реалізації; наявність власної позиції щодо застосування інформаційних технологій у професійній діяльності для розв’язання економічних задач; прагнення  до самоактуалізації, саморозвитку, постійної  роботи  над  собою  у  сфері  інформаційних  технологій;  прагнення  до професійного самовдосконалення  на  основі  інформаційних  технологій;  здатність адекватно  орієнтуватися  в  інформаційних  інноваціях;  здатність  брати  на  себе відповідальність за інформатизацію професійної діяльності; здатність до рефлексії у сфері пошуку та перетворення інформації, в опануванні та використанні інформаційних технологій; самоаналіз і самооцінка професійної діяльності на основі інформаційних технологій; здатність адекватно оцінювати власні досягнення в галузі інформатики, свій рівень інформатичної компетентності; уміння визначати переваги і недоліки своєї власної компетентності в галузі інформатики та інформаційних технологій; уміння визначати резерви свого подальшого професійного зростання; уміння регулювати свою інформатичну діяльність і ставлення до неї.

Рефлексія  характеризує  осмислення,  самоаналіз  і  самооцінку  учнем  власної інформаційної діяльності і її результатів, уточнення шляхів її організації, визначення на основі свого власного досвіду оптимальних методів і прийомів роботи з даними. Рефлексією регулюються усі компоненти інформатичної компетентності. Завдяки рефлексії учень відстежує цілі, процес і результат своєї діяльності щодо набуття компетенцій у галузі інформатики, а також усвідомлює ті внутрішні зміни, які в ньому  відбуваються,  усвідомлює  себе  як  особистість,  що  змінюється.  Рефлексія дозволяє  виявити  і  подолати  протиріччя,  що  виникають  в  житті  людини  між знаннями  і  поведінкою,  бажаним,  можливим  і дійсним.  Завдяки  рефлексивному механізму людина переходить на нові рівні свого розвитку.

Емоційно-вольовий компонент включає здатність розуміти власний емоційний стан в ситуації пошуку та перетворення потрібної інформації; здатність достойно переживати відсутність результату, технічні та інші збої у процесі роботи в інформаційному середовищі; здатність відкрито ділитися своїми почуттями і переживаннями щодо використання інформаційних технологій; цілеспрямованість дій в інформаційному середовищі; терпіння і володіння собою в ситуаціях пошуку та перетворення інформації за допомогою інформаційних технологій; наполегливість в опануванні знань у галузі інформатики і умінь у використанні нових інформаційних технологій у професійній сфері; наполегливість у досягненні цілей самоактуалізації та саморозвитку; прояв вольових зусиль у розв’язанні навчальних і професійних проблем; прояв ініціативності, сміливості, принциповості в розробці і здійсненні навчальних і професійних проектів на основі інформаційних технологій.

Потреби, інтереси виражають компетентність у плані змісту, а вольові процеси з боку форми. Потреби і інтереси відіграють ведучу роль, але якщо вони не набули достатнього розвитку, то особа повинна проявити волю. Компетентність не здійсниться без сформованих вольових рис. Емоційно-вольовий компонент характеризується прагненням до подолання учнями труднощів і наявністю емоційного настрою, пов’язаного з успішністю учіння, оскільки радість власної інтелектуальної праці, яка пройшла через ряд успішно переборених труднощів, створює бадьорий настрій, почуття потреби і навіть жадоби до знань.

Прагненням близькі такі характеристики як потяг, бажання, хотіння. Вони є передумовами, ступенями до стану прагнення. Останнє відрізняється від попередніх усвідомленістю, опредмеченістю. Основою розвитку прагнення є морально-вольові процеси, а емоційні процеси підсилюють і збагачують і мислительні, і вольові процеси.

Таким чином, емоційно-вольовий компонент охоплює такі якості особистості, як наполегливість у подоланні труднощів, старанність, вдумливість, прагнення до самовдосконалення, самокритичність, впевненість у собі, відсутність остраху помилитися, цілеспрямованість у роботі, почуття власної гідності.

Вивчення проблеми інформатичної компетентності на теоретико-методологічному рівні дає підстави стверджувати, що у процесі її становлення доцільно дотримуватися таких підходів:

діяльнісного підходу, оскільки розвиток особи відбувається тільки в діяльності;

 компетентнісного підходу, який передбачає створення умов для опанування комплексу компетенцій в сучасному інформаційно насиченому просторі; акцентуванні уваги на способах і характерові дій, укріплення взаємозв’язку між мотиваційною і ціннісно-орієнтаційною характеристикою особистості.

особистісно орієнтованого підходу до процесу навчання, який сприяє включенню учнів  у  навчально-пізнавальну  діяльність   і  зорієнтований   на розвиток внутрішньої мотивації особистості, формування активної позиції та професійного інтересу, забезпечення оптимального педагогічного спілкування, індивідуального підходу до учнів, організацію зворотного зв'язку, заснованого на інформованості.

   системного підходу, враховуючи, що інформатична компетентність і процес її розвитку є складними системами.

Таким чином, інформатична компетентність учня – це інтегративна якість особистості, що характеризує ступінь освоєння компетенцій у галузі інформатики, необхідних для діяльності в інформаційному просторі. Структура інформатичної компетентності включає п’ять компонентів: мотиваційного, когнітивного, діяльнісного, ціннісно-рефлексивного, емоційно-вольового. Інформатична компетентність динамічна; вона передбачає функціонування, тобто постійну зміну та розвиток; саме у властивостях, зв’язках, функціях та їх взаємодії полягають витоки розвитку інформатичної компетентності як цілісної системи.

Висновок. У результаті впровадження методів формування інформаційної компетентності на уроках інформатики учні удосконалюють вміння:

використовувати  різні  джерела інформації;

класифікувати документи;

користуватися новими інформаційними технологіями;

переробляти інформацію для отримання певного продукту;

критично аналізувати, порівнювати інформацію;

самостійно   опрацьовувати інформацію;

систематизувати інформацію;

розуміти та усвідомлювати інформацію;

залучати власний досвід.

Учитель повинен володіти інформаційною культурою, що передбачає пошук, аналіз, генералізацію інформації, роботу з джерелами інформації; збагачувати свої знання, творчо реалізувати їх. 

Категорія: Мої статті | Додав: Антоніна (12.01.2014)
Переглядів: 2150
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]