Дійство супроводжували пісні, веселощі, жарти, традиційне українське ворожіння, пригощання присутніх варениками та калитою.

 Завершилось народне гуляння етнодискотекою, яка включала виключно українські народні та сучасні пісні.

Андріївські вечорниці – свято неодруженої молоді – відбувалися найчастіше напередодні, увечері 12 грудня, а подекуди й на самого Андрія – 13 грудня. Головними мотивами свята були ворожіння на майбутню долю та обряд кусання Калити. Ворожінням займалися переважно дівчата; вони ж гуртом і випікали Калиту (сонцеподібний корж з діркою посередині). Його підвішували на стрічці, і кожний хлопець, під’їжджаючи на коцюбі, мав спробувати відкусити від нього шматок. При цьому присутні намагалися розсмішити «пана Коцюбинського» і, якщо засміється, – «писали» сажею по обличчю. Цього вечора парубоцька ватага робила «шкоду» тим господарям, які не відпускали дівчат на гуляння. 

Більше інформації про свято Андрія тут